єсть

1. (заст.) Те саме, що є (дієслово-зв’язка в наказовому способі теперішнього часу).

2. (заст., розм.) Те саме, що їсти (дієслово в теперішньому часі).

3. (заст., уживається як частка) Підкреслює реальність, істинність, наявність чогось; справді, дійсно, таки.

Приклади:

Приклад 1:
Якби нам хата тепла та люди добрі, казали б ми казку, баяли байку до самого світу… За темними борами, та за глибокими морями, та за високими горами то єсть там дивний-предивний край, де панує Урай. Що в тому краю сонце не сідає, місяць не погасає, а ясні зорі по полю ходять, таночки водять.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
V Рідко, мо­же, єсть на Вкраїні доб­ра лю­ди­на, щоб ізжи­ла вік, да не бу­ла ні ра­зу в Києві. А вже хто був, то знає Братст­во на По­долі, знає ту ви­со­ку з дзи­гар­ка­ми дзвіни­цю, му­ро­ва­ну кру­гом ог­ра­ду, ту п’яти­го­ло­ву, пиш­но, з пе­реднього ли­ця, роз­мальова­ну церк­ву, тії ви­сокі кам’яниці по бо­ках.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
– нев­мiс­тим єсть в чер­тог ваш. По­до­баєть або стi­ну про­тя­ти, або сте­лю пiд­ня­ти, бо не влi­зу до ва­шої вельмож­нос­тi!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”