1. Діалектна фонетична особливість, що полягає у вимові голосного [е] замість [о] після м’яких приголосних та перед твердими в новозакритих складах (наприклад, “с’єстра” замість “сестра”, “в’єсна” замість “весна”).
2. У лінгвістиці — одна з характерних ознак деяких південно-східних українських говорів, що протиставляється “оканню”.