єзуїт

1. Член католицького чернечого ордену Товариства Ісуса, заснованого Ігнатієм Лойолою в 1534 році для поширення та захисту католицької віри, відомий суворою внутрішньою дисципліною, активним місіонерством та освітньою діяльністю.

2. Переносно: лукава, лицемірна людина, яка приховує свої справжні наміри під виглядом побожності, доброчесності чи щирості.

Приклади:

Приклад 1:
Та цього йому мало, — тоді один із непроханих гостей, Янушів супровідник єзуїт дон Комулео знімає окуляри (бо своїм дивним виглядом вони привертали надмірну увагу міщан, викликаючи ревниве почуття у княжати Януша), — і «без окулярів дону Комулео все здавалося навпаки». І ця «навпакова» картина химерно відтінює реальну.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”