1. (в екології) Процес збагачення водойм (озер, ставків, водосховищ тощо) біогенними елементами, переважно сполуками азоту та фосфору, що призводить до надмірного розвитку водоростей та вищих рослин, а згодом — до замулення, погіршення якості води, дефіциту кисню та загибелі багатьох водних організмів.
2. (у більш широкому значенні) Накопичення поживних речовин у будь-якому середовищі, що викликає інтенсивне розростання рослинності, часто з негативними наслідками для екосистеми.