жалування

1. (істор.) Грошова винагорода, платня за службу, особливо військову або державну, що виплачувалася регулярно (наприклад, щомісячно); оклад.

2. (перен., заст.) Військова або державна служба як джерело такого доходу; перебування на такій службі.

3. (перен., рідко) Те саме, що жалувальне — подарунок, грошова допомога, винагорода від вищої особи (наприклад, монарха).

Приклади:

Приклад 1:
Пенсія — також: жалування, щомісячна тверда платня, оклад («учителі з високими пенсіями»). П е р е б а н у в а т и — перетерпіти жаль, тугу; перестати жаліти.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Далi i пита: — Скiльки-ж ти жалування получаєш тепер? — Жалування не щот, — каже Василь, — аби б стало на одежу, а те важнiш усього, що хазяїн, знавши мою нужду, чого я боюся i через що ви не вiддаєте за мене Марусi, сам хлопоче об менi: тепер посила мене з хурою ув Одесу, i вiдтiля пiду у Москву i на заводи, i тiльки вернусь сюди iк пречистiй, а вiн менi сискає найомщика, каже, хоч п’ятсот рублiв потеряю; увосени, як скажуть набор, сам i вiддасть, а грошi, каже, будеш одслужувати.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Жалування не щот, — каже Василь, — аби б стало на одежу, а те важнiш усього, що хазяїн, знавши мою нужду, чого я боюся i через що ви не вiддаєте за мене Марусi, сам хлопоче об менi: тепер посила мене з хурою ув Одесу, i вiдтiля пiду у Москву i на заводи, i тiльки вернусь сюди iк пречистiй, а вiн менi сискає найомщика, каже, хоч п’ятсот рублiв потеряю; увосени, як скажуть набор, сам i вiддасть, а грошi, каже, будеш одслужувати. — Нехай тобi бог помога!
— Самчук Улас, “Марія”