1. (в образотворчому мистецтві) техніка живопису або графіки, заснована на різкому, контрастному протиставленні світла й тіні для створення об’ємності зображених фігур і предметів, а також для надання сцені драматизму або емоційної напруженості.
2. (у фотографії, кінематографії) стиль освітлення, який характеризується глибокими, різко окресленими тінями та яскравими світловими плямами, що створює сильний візуальний контраст і часто використовується для передачі певного настрою.