Приклад 1:
Відтак Рильський у «Дівчині з ведмедиком» згадується як підтвердження тези, ніби поети не мають потреби в бібліотеках, та як експерт у виборі тістечок; академік Яворницький у «Без ґрунту» (Данило Йванович Криницький) — це постать тотально загублена в часі, «худорлявий дідусь, в золотих окулярах, у чорному сурдуті, білій пожовклій краватці та в такому ж пожовклому прямому стоячому комірці, що їх носили років 40–50 тому»; поет Філянський (Арсен Петрович Витвицький) — ще більше загублений, зворушливий і смішний. А ось саркастичний портрет неназваного, але легко впізнаваного Сергія Єфремова: «Пулька преферансу, висока смушева шапка, піджак, одягнений поверх вишиваної сорочки, вишневий садок біля хати, самотня вулиця на околицях міста, джмелина тиша!..
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
Та, завітавши мимохідь пару разів, тінь зникала безслідно з музейних обріїв, і Арсен Петрович Витвицький, повагавшись, знову сідав в своє директорське крісло. Найголовніше те, що в роки громадянської війни, — хоч за цей час, від 1917 р. до 1923 p. в місті змінилося двадцять дві влади, — його не розстріляли й не повісили, він не помер ні від голоду, ані від тифу.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 3:
Українські назви більшості елементів мають грецькі або латинські корені: Неlium — Гелій, Каlium — Калій, Рhosphorus — Фосфор, Аrsenicum — Арсен, Іodum — Іод (Йод), Ма nganum — Манган, Маgnesium — Магній, 45 Аluminium — Алюміній тощо. Хімічні елементи, що у вигляді простих речовин відомі людям з давніх- давен (золото, срібло, мідь, олово, свинець, ртуть, залізо, вуглець, сірка, а значно пізніше — азот, кисень, водень) у багатьох мовах, зокрема і в українській, мають випадкові або штучні назви, які не походять від грецьких ч и л а т и н с ь к и х .
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
