глум

Приклад 1:
За довгі роки політики відчайдушного витравлювання національного чуття у нас це поняття здешевлено, взято на глум. В устах обивателя «щирий українець» звучить десь у глузливо-перчанських регістрах.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
– ска­зав Пiст­ряк, – ми­мо­шед­шую сед­ми­цю глум­лях­ся з мо­ло­ди­ця­ми по ши­ноч­кам здеш­ної па­лес­ти­ни i, ве­че­ру су­щу ми­нув- ша­го дне, бих не­под­ви­жен, аки кла­да, i нiм, аки ри­ба морс­кая. I се вне­зап­ная вiсть пот­ря­се мою унут­рен­ную ут­ро­бу, а па­че i па­че, єгда проч­тох i ура­зу­мiх по­ве­лi-нiє ми­лос­ти­во­го на­чальства зби­ра­ти­ся у по­ход аж до Чер­нi­го­ва.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
– Сiє суть, па­не сот­ни­ку, за­мiсть спис­ка на­шої сот­нi, – ка­же пи­сар, – йо­го вже не воз­мо­гах спи­са­ти за дри­жа­нiєм дес­ни­цi моєя, вiд глум­ле­нiя пи­янст­вен­но­го з ви­ще­iз’яснен­ни­ми мо­ло­ди­ця­ми, i то­го ра­ди узях хво­рос­ти­ну i на нiй наз­на­ме­нах коєгож­до ко­за­ка, i се суть вiр­ноє чис­ло: у кож­но­му де­сят­цi по де­сять ко­за­кiв, а усiх та­ко­вих де­сят­кiв суть та­кож­де де­сять, слi­до­ва­тельно уся сот­ня, як скло. Соб­ла­го­во­лi­те, па­не сот­ни­ку, щот їй учи­нить по сiй хво­рос­ти­нi i ли­цем к ли­цю са­мую єстест­вен­ную сот­ню, зiб­рав­шу­юся бi­ля па­лес­ти­ни Кузьми­хи, кри­вої шин­кар­ки, оче­са­ми обо-зрi­ти.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”