1. У християнській релігійній практиці: особливий вид молитви або промови, що характеризується екстатичним вимовлянням звуків, нагадуючих невідому мову, що тлумачиться як дар Святого Духа (харизма) і сприймається як пряме спілкування з Богом.
2. У лінгвістиці та психології: мимовільне вимовляння беззмістовних звукосполучень, що нагадують мову, яке може спостерігатися при певних станах свідомості, трансі, екстазі або психічних розладах.