їздець

1. Той, хто їде верхи на коні або на іншому їздовому тваринні; вершник.

2. Заст. Той, хто вправно їздить верхи; добрий наїзник.

3. У давньому побуті: воїн кінного війська; кіннотник.

Приклади:

Приклад 1:
Наші не раз уже ду­ма­ли, що кінь пе­ре­ки­нувсь на­зад і за­да­вив їздця під со­бою; аж ось їздець, як ви­хор, вис­ко­чить знов на ку­чу­гу­ру да й заг­рає на сонці кар­ма­зи­на­ми. Так, по­ри­на­ючи да кру­тя­чись, мов не пе­ред доб­ром, за­по­рожці пе­рек­ли­ка­лись че­рез до­ро­гу, як хижії ор­ли, і по­ве­ли та­ку роз­мо­ву, що в на­ших про­ча­нок і душі не ста­ло.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”