1. Так, що завершено, доведено до кінця; зроблено, виконано.
2. У граматиці: про дію, що розглядається як завершена, цілісна, без урахування її внутрішньої тривалості (про вид дієслова).
викінчено
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Що ж, дай Боже кожному звабленому провидінням просвітленого останнього польоту… Як на мене, Антонич був другим після Шевченка поетом, що витворив свій, нехай локальний, камерний, ліричний, але, тим не менше, викінчено цілісний у своїй кришталево-прозорій пісенності міф України. І хто знає, якою була б Україна та українці, якби химерна гра провидіння відпустила йому ще шмат життя.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Скарб цей і досі не вичерпався, бо й досі не викінчено видання укр[аїнських] політичних пісень, та святі знають, коли і викінчиться, бо в 1886 р. мені написав кружок наших щирих земляків, що почате мною видання («Полiт[ичних] пісень українського] народу в XVIII і XIX ст.») для них шкідливе Шкідливе також і повне видання «Кобзаря» Шевченка!! Окрім спеціально політичних пісень, д. Бучинський передав нам у Київ цілі збірки, котрі теж лежать дурно в мене: я кілька разів обертався до різних галичан, що радий передати ті пісні для друку, та з того нічого не виходить.
— Невідомий автор