1. У математиці — властивість впорядкованої множини, яка полягає в тому, що для будь-якого розбиття її елементів на два непорожні класи, де всі елементи першого класу менші за будь-який елемент другого, існує єдиний елемент, що є роздільником цих класів (або найбільшим у першому класі, або найменшим у другому).
2. У математичному аналізі — властивість системи дійсних чисел, що описує її неперервність і повноту, еквівалентна принципу супремуму або аксіомі неперервності.