дан

1. (істор.) Податок, який сплачувався на користь князя або держави в Київській Русі та інших слов’янських країнах; данина.

2. (перен., книжн.) Те, що віддано, принесено в жертву або загинуло заради когось, чогось (часто у множині: дани).

3. (у словосполученнях) Символічна плата, внесок, визнання заслуг (наприклад, “віддати дань поваги”).

Приклади:

Приклад 1:
Уріза­ли й го­родів,- роз­чис­тилі йе ву­ли­цю, а май­дан… Уп’ять ве­ле­но: поз­но­си­ти на-суп­ро­ти па­ла­цу усі хат­ки, бо за ти­ми кри­во­бо­ки­ми “атка­ми не­має ніяко­го ви­ду з панських вікон! Поз­но­си­ли й суп­ро­тивні хат­ки, на­са­ди­ли пе­ред дво­ром ви­со­ких та тон­ких то­поль… Отак що день – усе но­вий та й но­вий при­каз, но­ва та й но­ва ви­гад­ка!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Писан 1772-го года, дан в дар 1788-го». Подається за Повним зібранням,; т. lt с.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
На глибині 400 км, за дан ими, отриманими іншими методами, t˚ ≈ 1600˚С. Згадаємо, що t˚ плавлення різних алюмосилікатів становить 1200-1700˚С.
— Тютюнник Григорій, “Вир”