даль

1. Відкритий простір, що простягається на великій відстані від спостерігача; безмежний вид на горизонті.

2. Велика відстань, далечина; те, що знаходиться далеко від спостерігача.

3. (переносно) Майбутнє, перспектива, віддалена за часом подія або стан.

4. (у географії, як власна назва) Коротка назва Далекого Сходу Росії.

Приклади:

Приклад 1:
Живих обрисів воно почало набувати вже тоді, у Празі 1987 р., коли на заповітній книжковій полиці в кабінеті З. Ґе-ник-Березовської я поряд із Шереховим «Не для дітей» натрапила на дві збірочки з романтичними назвами — «Голубі диліжанси» і «Легкосиня даль» (з «Ваплітянським збірником» познайомилася пізніше) — упорядковані Ю. Луцьким листи й різноманітні матеріали з архіву А. Любченка. Пізніше відкрила для себе видану Луцьким збірочку його листування з Євгеном Сверстюком, тоді політичним засланцем з далекого Багдарина в Бурятії.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
…Над архiпелагом осель, у м’ятову даль линула березова пiсня. …I курiв далекий обрiй, i пахли в мрiях мальтiйськi мандарини й африканський мигдаль.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Приклад 3:
Небо вiдходило в даль. Зорi творили нечувану загiрну симфонiю.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”