взолочений

Приклад 1:
Невольнича муза ~204 3 починаю розділ з трави завойовниці замків і гудрону зцілительки землі від ран але як покірно подається долоням вітру стелиться нижче трави тремтить у розкоші ось я візьми виповни лоно сонцем дощем вітром ти єдина моя кохана з очима незабудок хто ще так вміє носити росу замість коштовностей хто ще так розбудить елегію про зелену пору життя чи літописний щем про вітчизну віднаходжу на ній з вчорашнього дня пам’ять про своє тіло пам’ять про кров коли розкусив безпомічну стебелину солодка і гірка нинішня і вічна завтрашня туго вдовина по мені на забутій могилці Дванадцята сумна книжка 205~ти останньою будеш серед живих на домовині землі 4 велика дорога вгризається у поріг глодає буденний камінь лиже росу з подорожника на милицях переносить тіло через ріки у прірві простору згублений хвіст свій ловить мудра сковородинська змія лускою вилискує в нічному небі піти і не вернутися взолочений пилом земним і зоряним пилом вранці я виходив із птахом вертався смерком з тяжким жорном серцем щоденний хліб змелено перелюблено любов зраджено зраду зачато безнадію І. Калинець. Невольнича муза ~206 вчорашнє ще здогнав з нинішнім розминувся а потомне навіть не мріло попереду невже це протяжність єдину п’ядь по зачарованому колі витоптано як осліплим конем та сама брама зачиняє відчинене прищемивши але ось день запечатано бронзою місяця в крилатій дорозі янголи літаки осамітнені душі по срібнім асфальті сну ноги мої летять 5 що це за край де ми зустрілися на безлюднім майдані де вперше ми діткнулися один одного чистими очима Дванадцята сумна книжка 207~де наші долоні припали до себе вустами де не щербить чуже слово золота мови там довгодзьобий дощ гніздиться в наших слідах задля цього сну запліднення планети пологи вулканів народження води задля цього сну ступить на землю поцілунок любові і поцілунок зради об’явлено відокремлення дня смерті від дня воскресіння ще триває задля цього сну співуча колиска Вітчизни срібновежі марева молодості краплина стрівання серед розлук тріснута обручка і терновий обруч задля цього сну я зрікаюся ранкового пробудження для тих І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”