Медичний метод дослідження серця, що ґрунтується на реєстрації відбитих від його структур ультразвукових сигналів, для візуалізації та оцінки морфології, функціонального стану камер, клапанів, м’яза серця та великих судин.
Процедура проведення такого діагностичного дослідження серця за допомогою спеціального апарата — ехокардіографа.