1. (в образотворчому мистецтві) художня манера, заснована на використанні етюду як самостійного, завершеного твору, для якого характерні безпосередність сприйняття, свобода виконання та акцент на передачі миттєвого враження, світла й атмосфери.
2. (переносно) підхід або стиль у будь-якій творчій діяльності, що нагадує художній етюд своєю навчально-дослідницькою спрямованістю, фрагментарністю або відпрацюванням окремих елементів.