веніамін

1. Чоловіче ім’я єврейського походження (івр. בִּנְיָמִין, Binyāmîn — «син правиці» або «син півдня»), що вживається в українській мові.

2. У Біблії — молодший син патріарха Якова та Рахілі, родоначальник одного з дванадцяти колін (племен) Ізраїлевих.