drevosliv.com

Словник Української

аристократія

Буква

АРИСТОКРАТІЯ, -ї, ж. 1. (вик. в одн., іст.) Тип державного устрою, за якого повнота влади зосереджена у представників багатої знаті, що передає свої права спадково.

2. (збірн.) Панівна еліта суспільства, що належить до експлуататорських класів і складається з найвищої, переважно родової, знаті. // Найбільш привілейована частина будь-якого класу чи певної соціальної групи.

Приклади:

Приклад 1:
Ряд дослідників вважає воєнно-політичні перемоги хеттів наслідком того, що хеттською державою, мовляв, керувала інтелектуально обдарована індоєвропейська аристократія. Проте «надрозумність» носіїв «індоєвропейського духу» — всього лише один з історичних міфів, до того ж хетги не були однорідним етносом, адже хатті (протохетти), з якими вони злилися, не належати до індоєвропейців.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

More posts