Аркбутан — це кам’яна арка, розташована зовні будівлі, яка сприймає та переносить горизонтальний тиск (розпір) від склепіння на зовнішню опорну колону, що має назву контрфорс.
Конструктивну основу готичного храму формують саме аркбутани у поєднанні з контрфорсами та нервюрами.
Цей архітектурний елемент був відомий ще в архітектурі Давньої Русі, наприклад, його використали під час будівництва Софійського собору в Києві (1037 р.), однак в українській архітектурі він застосовувався вкрай рідко.
Найширше поширення аркбутани отримали в готичному будівництві, а з другої половини XII століття вони перетворилися на ключову архітектурно-конструктивну систему для великих соборів у Франції, Італії, Німеччині та інших країнах.