ввік

1. (заст.) Протягом усього життя, на все життя; довіку, повік.

2. (у поєднанні з запереченням “не”) Ніколи, у жодному разі.

Приклади:

Приклад 1:
А я ту мову вивчив І не забуду ввік: В очах моєї любки Знайшов я весь словник, — тихо продекламував Лаговський вірш із Гейне та й несвідомо зітхнув. Хлопці уважно його слухали.
— Тютюнник Григорій, “Вир”