1. У лінгвістиці — тип відмінювання іменників, при якому парадигма відмінювання поєднує різні основи або закінчення, що властиві різним відмінюванням, особливо поширений у давньогрецькій та інших індоєвропейських мовах.
2. У біології (рідковживане) — відхилення від типової, правильної будови або форми, аномалія.