гетера

1. У Стародавній Греції — вільна жінка, часто освічена та мистецьки обдарована, яка вела незалежний спосіб життя і була повією або коханкою, відома своїми досягненнями в розмові та мистецтві спілкування.

2. У сучасному вжитку (зазвичай іронічному або книжному) — жінка легкої поведінки, повія.

Приклади:

Приклад 1:
У виставі кожен персонаж (цар, полководець, брахман, гетера, сторож, євнух тощо) виголошував репліку чи монолог на «своєму» пракриті. Мовна градація проникла навіть у сім’ю — чоловік розмовляв удома «благородним» санскритом, а дружина — пракритом, який вважався третьосортною мовою.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”