drevosliv.com

Словник Української

германці

Буква

1. Група споріднених індоєвропейських народів, що в давнину населяли Центральну та Північну Європу, а згодом заселили значні території Західної Європи та Скандинавії, до яких належать, зокрема, готи, франки, сакси, вандали, а також сучасні німці, англійці, голландці, скандинави та інші.

2. Представники цих народів у давнину, а також загальна назва для сучасних народів, що розмовляють мовами германської групи (німецькою, англійською, шведською тощо).

Приклади:

Приклад 1:
Греки та фракійці, відокремившись від нього, поселилися на Балканах, хетти і хуррити — в Малій Азії та на півночі Месопотамії, італіки — на Апенінському півострові, кельти й германці — в Центральній та Північній Європі, предки нинішніх литовців і латишів — у лісах Прибалтики, слов’яни — в Східній Європі. В середині II тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

More posts