1. (У медицині) Пов’язаний з епікризом — заключним висновком лікаря про стан хворого, діагноз, проведене лікування та його результати, що формулюється після виписки пацієнта з лікувального закладу або завершення певного етапу спостереження.
2. (У фізіології, істор.) Характеризує тонку, диференційовану чутливість (наприклад, до дотику, точної локалізації подразнення), яку протиставляють протопатичній, більш грубій та емоційно забарвленій чутливості.