епіка

1. Один з трьох основних родів художньої літератури (поряд з лірикою та драмою), що об’єднує твори, в яких відбувається об’єктивне зображення людини та її взаємодії з навколишнім світом, зазвичай у формі розповіді про події й вчинки персонажів у минулому.

2. Сукупність народних героїко-історичних пісень, переказів, дум, казок, легенд тощо, що становлять героїчний фонд усної народної творчості.

3. Перен. Про явище, подію або низку подій великого масштабу, що відзначаються винятковою значимістю, героїзмом, драматизмом або тривалістю.

Приклади:

Приклад 1:
Потім розповідав про своє заслання, дуже нарікав на Рильського — запроданця, а особливо гостро лаяв Андрія Паніва і Епіка, що ганебно поводились на допитах в Епік, за його словами, рятуючи свою шкуру, багатьох оббрехав і запроторив на заслання та смерть.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

Приклад 2:
Між іншим, про Епіка я це чую вже не вперше. 28/VІ — 42 р. З ночі дощ.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”