Властивість біологічного об’єкта (наприклад, клітини, організму) бути носієм вірусу, тобто містити його в собі, часто без проявів клінічних симптомів захворювання.
Стан інфікованості вірусом, при якому відбувається його персистенція, реплікація та/або виділення в навколишнє середовище, що робить об’єкт джерелом інфекції для інших.