1. Те, що є правдивим, відповідає дійсності, істині; істина, правда (заст., книжн.).
2. Вірна присяга, обітниця; клятва вірності (заст.).
3. У словосполученні “дати вірне” — дати обіцянку, клятву або урочисту присягу на вірність (заст.).
вірне
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Фінікійське купецтво, вірне своїм традиціям, відразу ж узяло на себе міжнародну торгівлю персів, навіть стало чеканити свою срібну монету. Стосунки між фінікійцями та персами захмарилися в середині IV ст.
— Невідомий автор
Приклад 2:
А йому тепер бажалося тільки одного: покласти, як слабенька дитина, свою голову на коліна Зої, щоб вона його ідилічно й платонічно голубила рукою та щоб вони щиро балакали сьогодні навіть не про своє вірне кохання, а так собі — про що-небудь стороннє, загальне. Так і зробили.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Випив до кінця… До краю… Спалив усе своє серце… Своє, до кінця вірне, до кінця віддане братське серце… Своє залізне серце… Так, залізне серце… Надвечір, коли почали да камери залітати мотилі вечірні й товктися несамовито головою в молочний пухир біля стелі, прийшли два сержанти при зброї, понурі й суворі, забрали його й повели… VIII Андрій підіймався крутими сходами, тяжко й помалу ступаючи, немов ішов на Голготу часто зупинявся збезсилений і заходився раптовим кашлем — йому здавалося що всередині щось уривається. Він боявся передчасного вибуху крові в своїх дірявих легенях, а це було б зле.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |