1. Віддаленість, ізольованість від когось або чогось; почуття самотності, відірваності від оточення, втрата емоційного зв’язку.
2. Філософсько-соціологічний термін, що означає стан відчуженості людини від результатів її праці, суспільства або самої себе, коли створені нею продукти, інститути чи відносини стають ворожою, сторонньою силою.
3. У психології — стан емоційної холодності, байдужості, втрати внутрішнього контакту з самим собою або з іншими людьми.
4. У праві — передача майна, прав або інших об’єктів у власність іншій особі; акт відчуження.