1. У мовознавстві — безголосна пауза в кінці слова, що виникає перед початком наступного слова, яке починається з голосного звука.
2. У фонетиці — злиття кінцевого приголосного звука одного слова з початковим голосним звуком наступного слова у вимові, що призводить до відчуття єдиного фонетичного цілого (наприклад, “ніч ясна” вимовляється як [ніч’а́сна]).