1. Патологічний стан, що характеризується збільшенням кількості формених елементів крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) щодо об’єму плазми, що призводить до згущення крові; часто є наслідком зневоднення організму, опіків або шоку.
2. У лабораторній практиці — метод або процес штучного згущення крові (наприклад, шляхом відстоювання або центрифугування) для дослідження її формених елементів.