1. (у філософії, особливо в неоплатонізмі) Процес виходу, випромінювання, поширення світу чи буття від єдиного першоджерела (Єдиного, Бога, Абсолюту), що розглядається як безперервне та неминуче істечення без втрати його сутності.
2. (у природничих науках, істор.) Виділення, випромінювання, виходження чогось (наприклад, радіоактивних газів, пари, аромату).
3. (перен., книжн.) Поширення, виявлення, вихід чогось від джерела (наприклад, енергії, світла, ідеї).