1. (від нім. Gelehrter — вчений) Заст. Уживалося в українській мові XIX — початку XX ст. для позначення вченого, освіченої, ерудованої людини; книжник, ерудит.
2. (від англ. gelernt — вивчений, засвоєний) У сучасному вживанні, переважно в інтернет-середовищі та молодіжному сленгу — людина, яка набула глибоких знань або майстерності в певній галузі (часто технічній, IT, мистецькій) шляхом самоосвіти, практики та власного досвіду, а не формальної освіти; самовчений експерт, профі.