враг

Приклад 1:
– Враг йо­го,- ка­же,- знає, який те­пер люд нас­тав! Приїде каз­на-що, каз­на-звідки та й грю­ко­тить, як воріт не роз­лам­ле.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 2:
Да­дi­те ва­шу дес­ни­цу у мою шуй­цю, та й бу­де­мо ра­зом ма­ца­нiє восп­ро­iз­во­ди­ти круг усiї ха­ти, чи не сок­ри­ша­ся де две­рi во онiм мiс­цi або чи не який враг, не­на­ви­дяй доб­ра, по­хи­ти їх. Насилу роз­чу­хав пан Ми­ки­та, що пи­сар хо­че ро­би­ти.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
– Враг ро­да чо­ло­вi­чесько­го, Яв­до­ха Зу­би­ха, ве­ли­ко­iме­ни­тая вiдьма прес­лав­ної сло­бо­ди Ко­но­то­па. Сия-то увоз­мез­ди­ла, що й по­ле­тiв єси, аки пти­ця пер­на­тая; во­на обу­яла i пан­ну хо­рун­жiв­ну, ни­нi па­ню Ха­лявську; та ще – ох!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”