1. Властивість або стан того, що є впорядкованим; наявність чіткого порядку, системи, організованості.
2. (у математиці, логіці) Характеристика множини, на якій визначено відношення порядку; структура, що відповідає певним аксіомам упорядкування.
3. (перен.) Організованість думок, чіткість і послідовність міркувань або викладення.