1. Технологічний процес з’єднання металевих деталей шляхом їх нагрівання та спільного пластичного деформування, при якому матеріал з’єднуваних частин переходить у в’язкоплинний стан без додавання присадного матеріалу (на відміну від паяння чи зварювання).
2. У металургії — процес введення, розчинення та рівномірного розподілу одного металу або сплаву в об’ємі іншого металу в рідкому стані для отримання гомогенного матеріалу.
3. У ювелірній справі та обробці металів — техніка прикріплення (наприклад, коштовного каменю) до металевої основи шляхом розплавлення невеликої частини основи або спеціального припою.