Філософська концепція, що розглядає складні явища як суму простих, неподільних елементів (елементарних відчуттів, частинок тощо) і вважає завданням науки їх виявлення та опис зв’язків між ними.
Напрям у мистецтві (переважно живопису) початку XX століття, що ґрунтувався на використанні найпростіших геометричних форм (елементів) як основи композиції.