восьми

1. Рідковживана назва для позначення числа вісім, що використовується переважно в спеціальних контекстах (наприклад, у математиці, нумерології) або як власна назва (наприклад, у назвах творів, проектів).

2. У граматиці — форма давального, місцевого чи кличного відмінка однини іменника “вісімка”, що вказує на предмет, позначений цифрою 8 (наприклад, “присвятити восьми”).

Приклади:

Приклад 1:
Так, десь у кінці 80-х я знайшла у кишеньці обкладинки старого записника автограф восьми віршів Василя Стуса (він колись подарував його мені, а я сховала й забула), які було вперше опубліковано у збірці «Дорога болю». Невеличкий блокнот у зеленій обкладинці періоду 60-х.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Найдавнішими пам’ятками ієрогліфічного письма (термін ієрогліфи означав «священні викарбувані знаки») є «Тексти пірамід», викарбувані на стінах восьми царських пірамід V—VI династій у Саккара. Хоч ієрогліфічне письмо проіснувало аж до перших століть н. е., поки єгиптяни не перейшли на простіше й зручніше старогрецьке письмо, все ж воно поступово спрощувалося заради скорописання.
— Невідомий автор

Приклад 3:
Товариство це тепер складалося з восьми чоловiк, рахуючи й Романа. За отамана був Ярош — зручний, смiлий i хитрий коновод.
— Невідомий автор