воля

1. Здатність людини самостійно визначати свої дії та вчинки, керуючись свідомістю, мораллю та власними переконаннями, без примусу ззовні; свобода вибору та дій.

2. Внутрішнє прагнення, свідоме бажання або рішучість досягти поставленої мети, готовність подолати перешкоди; сила характеру.

3. Свобода, незалежність народу, нації або держави від політичного, економічного чи іншого зовнішнього гноблення.

4. Стан незалежності, відсутність обмежень, примусу; можливість діяти на власний розсуд у межах закону або моралі.

5. (У філософії) одна з фундаментальних властивостей людського духу, що полягає в можливості свідомого вибору мети та шляхів її досягнення.

6. (У праві) юридично закріплена можливість суб’єкта здійснювати дії з метою досягнення певних інтересів; набір правомочностей.

Приклади:

Приклад 1:
Місточки збиваю, всі гребельки зриваю, всі гатки, всі запруди, що загатили люди, — бо весняна вода, як воля молода! (Хвилює воду ще більше, поринає і виринає, мов шукаючи щось у воді.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Воля і рівність — це дві штуки, на яких ми звихнуті і заради яких терпимо це slimy місто. — Але знову ж таки подейкують, ніби Джон Пол — це для тебе щось більше, ніж брат і приятель… — Знаю, знаю, catty!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
XX На волі Воля для чо­ловіка вільно­го – чарівни­че сло­во, а для невільни­ка – мед – п’яне чо­ло. Во­но, як дур­ма­ном, як хме­лем, за­ту­ма­нить усі йо­го дум­ки, гад­ки, надії: усе для йо­го умер­ло, ог­лух­ло, од­но во­но зос­та­ло­ся, од­но во­но тільки й сяє й гріє їіо тем­но­му шля­ху йо­го тем­но­го жит­тя… Ще тільки об’яви­ли во­лю,- піща­ни- за­шуміли, як окріп у горш­ку.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”