геба

1. У давньогрецькій міфології — богиня вічної юності, дочка Зевса та Гери, що на Олімпі подавала богам нектар та амброзію; згодом, вийшовши заміж за Геракла, втратила цю посаду.

2. У переносному значенні — символ молодості, свіжості, юного вигляду або відчуття.

3. В астрономії — назва одного з астероїдів головного поясу (6 Геба), відкритого 1847 року.

Приклади:

Приклад 1:
Побачила Юнона з неба, Що пан Еней на поромах; А то шепнула сука Геба… Юнону взяв великий жах! Впрягла в гринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса; Взяла спідницю і шнурівку, І хліба з сіллю на тарілку, К Еолу мчалась, як оса.
— Самчук Улас, “Марія”