У біосистемах це складова загального процесу упереджувального відтворення навколишнього середовища; механізм, що забезпечує відповідну, цілеспрямовану адаптивну поведінку.
У нейрофізіології це проведення аферентних (доцентрових) нервових сигналів від чутливих рецепторів до нейронів кіри головного мозку та їх попередня обробка. Система аферентації включає первинне аферентне збудження (трансляція всієї інформації про зовнішнє та внутрішнє середовище організму), аферентний синтез (аналітико-синтетичне об’єднання всієї надійшлої інформації для прийняття рішення та формування мети) та зворотну аферентацію (порівняння фактичних наслідків дії з запланованими, їх оцінка та подальша корекція). Цей механізм наділяє біосистему здатністю до високого рівня самоорганізації через внутрішнє планування дій.