Приклад 1:
Яким чином спромоглися ті міфічні дописувачі до газети так ретельно вивчити досить скромний гардероб моєї доньки, який — запевняю вас! — за процентним відношенням у ньому імпортних речей нічим не відрізняється від гардеробу абсолютної більшости її ровесниць.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
мужчина спробував справити тобi гардероб, бо твiй власний складався зi старих джинсiв i кiлькох, навiть не богемних — жебрацьких уже, кохтин, — вiн купив тобi двi справжнi сукнi з тонкої вовни, i срiблясту шовкову блузку з пiдкладними плечима, i розкiшний, барви червоного вина костюм, у якому ти вмент спалахнула цiлком уже заморською вродою (басейни, шезлонги, яхти, бiлi гоночнi автомобiлi…), i кiлька пар черевичок (привiт од гоголiвського Вакули — iталiйсь‑кi, м’якесенької шкiри стодоларовi “лодочки” ти доношуєш i досi), i ще купу всяких придабашок, сумочку, i метеликовий рiй строкатих шаликiв, i косметику, й дзвiнкi циганськi брязкальця, годинникова браслетка наново вирiзьбила артистичну вузькiсть зап’ястка, а ряснi дармовиси‑сережки — високу беззахисну шию, все було дороге, дiбране любовно й зi смаком — i, вперше на вiку затоварена по саме нiкуди, вперше по‑журнальному вистроєна, аж самiй од себе заперло дух перед дзеркалом (i так сорок три рази! ), — ти впала в нестерпний, ядучий стид, ти вiдчула себе типовою совковою проституткою, що трахається в готелi за пару трусiв, i хоч не прийняти все те добро тобi таки виявилось понад силу, але роман на тому й урвався — ти просто перестала вiдповiдати на його амстердамськi дзвiнки (а вiн тимчасом спiшно оформляв розлучення i таки, здається, трохи чи не оформив), бо, зрештою, що б мала робити в Амстердамi?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
