виразник

1. Той, хто висловлює, виражає думки, почуття, переконання певної групи людей; представник, носій ідей.

2. У лінгвістиці: слово або стійке словосполучення, яке слугує для вираження певного поняття, думки, емоції; мовний засіб для вираження.

Приклади:

Приклад 1:
Він виступив як виразник ідей гуманізму та селянського просвітительства, різко засудив хижацькі інтереси панівних класів, їх злочинність та аморальність, жорстокість і зажерливість, паразитизм і пихатість. Протягом усього життя Сковорода послідовно уникав всього того, що могло уярмити його дух і волю до свободи, і з повним правом заповів написати на могилі слова: «Світ ловив мене, та не впіймав».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
— давньогрецький політичний діяч — виразник інтересів рабовласницької демократії. ц Ш т и л ь п о н — Стильпон з Мегар (IV ст.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”