вилом

1. Технічний термін у будівництві та архітектурі, що позначає конструктивний елемент у вигляді виступу, зламу, різкої зміни напрямку лінії в плані споруди або її частини (наприклад, у фортифікаційних спорудах).

2. У геології та геоморфології — різкий виступ, уступ або злам у рельєфі місцевості, скелі, берегової лінії, утворений внаслідок тектонічних процесів або ерозії.

3. У переносному значенні — різке відхилення від основного напрямку, шляху або нормального ходу подій; несподіваний поворот, злам.

Приклади:

Приклад 1:
Турки заклали заряди, зробили в стіні вилом. Козаки вибігли за вилом вперед, зустріли турків мушкетною стріляниною, далі билися списами й шаблями.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Модуль вектора ϕd дорівнює куту повороту тіла і напрямлений вздовж осі обертання за пр а- вилом правого гвинта: з кінця ве ктора ϕd поворот тіла відбувається проти ходу го- динникової стрілки.(рис. 13) Вектори, напрямки яких зв’язують – ся з напрямком обертання, назив аються псевдовекторами.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”