Аталицтво — це традиційна система обов’язкового виховання дітей поза межами їхньої власної сім’ї. Такий звичай, згідно з яким дітей аристократів віддавали на підготовку васалам до настання повноліття, існував серед кавказьких народів, арабів, кельтів та інших.
Зокрема, юнака з ханської династії з ранніх років відправляли до Черкесії. Там під опікою аталиків — місцевих князів, що часто були родичами хана, — він отримував відмінну фізичну та військову освіту.
Відносини між вихованцем та його аталиком зберігалися протягом усього життя і відрізнялися надзвичайною міцністю. Подібні тісні зв’язки виникали й між кримськими ханами та їхніми емельдешами, тобто «молочними братами» — синами аталиків.