1. Властивість, яка полягає в можливості виводити одні знання, твердження або положення з інших на основі логічних правил; логічна обґрунтованість.
2. У логіці та методології науки: відношення між твердженнями (посилками та висновком), за якого істинність висновку з необхідністю випливає з істинності посилок; логічна слідуваність.