Приклад 1:
Потім і справді був цілий ряд запамо рочливих успіхів: «Дон Джованні» Моцарта, Нью-Йорк, 1983 (двомет рова статуя Командора, керована за допомогою електроніки, само- знищувалась у фіналі через ядерний міні-вибух), його ж, Моцарта, «Чарівна флейта», Амстердам, 1986 (змія, що на початку вистави женеться за принцом Таміно, мала сто сорок вісім ярдів у довжину, була виготовлена з пластику, пластиліну і риб’ячої луски, на що пішло тисяча двісті дев’ятнадцять дзеркальних коропів; вона бризкала вогнем і спеціяльним смердючим газом, унаслідок чого після першої ПЕРВЕРЗІЯ 160 сцени виставу було зупинено, а приміщення театру довелося упро довж двох годин провітрювати, попередньо випорожнивши його; і лише після цього тривало дійство), або незабутній «Нічний політ» Дапляпікколя, Москва — Касаблянка, 1987 (вистава відбувалася в літаку, що стартувавши увечері з Москви, після восьмигодинної боротьби з повітряними стихіями на ранок приводнився поблизу берегів Північної Африки, завдяки чому сто сімнадцять запрошених на виставу російських дисидентів нарешті опинились у вільному світі). Пропозицію поставити оперу в нашому місті на воді Метью Кулі- кофф прийняв майже без вагань, відклавши на деякий час інші наболілі проекти (Рим, Берлін, Токіо).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Кожен вибух розсипався навсібіч медовими й винними бризками, а на його місці в повітрі зависали об’ємні зображення венеційських пейзажів, небес, віддзеркалень. Половину сцени займав виліплений зі справжнього тіста і розсічений навпіл tortellino1.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
— i ти вгледiла приставлену до свого пiдколiння запальничку, i, замiсть похолонути пiд прицiлом вперше тодi перехопленого, незмигного й не по‑чоловiчому — якось iнакше, злiсно й безумно, на межi вищиреного осмiху з нагло випертими з‑пiд горiшньої губи iклами, спитуючого погляду, од якого звiдтодi завше боронилася смiхом, тiльки трохи здивувалася, не так щоб зовсiм притомно — дивно, до якої мiри його присутнiсть, як ди‑намiтом, глушила в тобi всi, доти таки незлецьки роз‑виненi, захиснi iнстинкти, що спливали, як риба горiче‑рева, поки рiку й далi стрясало — вибух за вибухом. Нi, передчуття — були: передчуття нiколи не заводять, то тiльки цiлеспрямована сила нашого “хочу!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
