1. Відкрита, безліса ділянка серед лісу, поляна; галявина.
2. Рідко вживане позначення відкритого, чистого місця на воді серед криги або очерету.
галява
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Посеред лiсу простора галява з плакучою березою i з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному мiсцi в яро-зелену драговину – то береги лiсового озера, що утворилося з лiсового струмка.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному мiсцi в яро-зелену драговину – то береги лiсового озера, що утворилося з лiсового струмка. Струмок той вибiгає з гущавини лiсу, впадає в озеро, потiм, по другiм боцi озера, знов витiкає i губиться в хащах.
— Українка Леся, “Лісова пісня”