1. Властивість або стан взаємного прийняття, коли сторони визнають і схвально ставляться до існування, прав, думок, переконань або особливостей одна одної, що створює основу для співіснування або співпраці.
2. У соціології та конфліктології — соціально-психологічна категорія, що означає наявність у сторін (індивідів, груп, спільнот) готовності толерантно сприймати відмінності та знаходити основи для конструктивної взаємодії, часто після періоду протистояння.