взаємини

1. Взаємні стосунки між людьми, групами людей, державами тощо, що характеризуються певним характером спілкування, поведінки та дій одних по відношенню до інших.

2. (у філософії) Об’єктивний всезагальний зв’язок між предметами, явищами та процесами дійсності, їх взаємна обумовленість.

Приклади:

Приклад 1:
Кандидатську дисертацію захистила на тему «Взаємини Івана Франка з чеською літературою». Викладала українську літературу в Карловому Університеті.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Отож ведійський люд будував свої взаємини з небожителями за принципом «do ut des» («даю тобі, щоб дав мені»). Релігія Вед певною мірою пристосовувалась до змін у суспільному житті.
— Невідомий автор

Приклад 3:
— i вернулась до чоловiка, возити йому джинси й запальнички з закордонних вiд‑ряджень, i була не те щоб задоволена, але — чиста: якi там не є, а людськi взаємини, не зараженi наперед принизливою нерiвнiстю країн i обставин, проти якої — не попреш‑таки (i тому тебе зовсiм не дiставало, що в Америцi твоє велике кохання жило на твоєму утри‑маннi: подумаєш, бiг дiл, заробиш — оддаси, — дiста‑ло, i то не жартом — оттодi‑то заламалась, забiгала по хатi, ухнувши на кiлька годин в яму чорної, огненно‑пропекущої зненавистi, ладна, як його колишня дружина, i собi, аби трапився попiдруч, вгородити в нього всi наявнi ножi й iншi колющо‑рiжущi предмети, щоб рухнув, виблядок, стiкаючи кров’ю, щоб ходив кров’ю, щоб кiнчав кров’ю! — у‑уу, жах, дякую красно за такi пережиття, волiла б нiколи себе такої не знати!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”